Щоденник практикантки Генерального консульства України у Мюнхені

Першим самостійним проектом нашої організації став проект «Ефективне консульство».
Ми, як і всі громадяни України закордоном, є користувачами послуг своїх дипломатичних установ. Ми знаємо недоліки їх роботи і постійні скарги.
Ми задумались над тим, що ж реально виправити вже зараз і запропонували конкретну допомогу. Генеральне консульство України у Мюнхені, виявило достатню відкритість щоб її прийняти.
Результатом перших двох етапів проекту  стала практика у консульстві для українських студентів що , що навчаються у Мюнхені. Консульство отримало реальну допомогу людини
з європейською освітою, пришвидшити роботу, зокрема обробку звернень громадян, а практикант  – унікальну можливість заглянути за куліси дипломатичної установи, побачити «як це працює», узяти участь у заходах та робочих зустрічах. Перша з практиканток вела блог, де розповідала про свої будні.
За цим посиланням – ось оригінал, а тут найцікавіші уривки. Сподіваємось – стаття буде пізнавальна та корисна.

Нотатки, подані у цьому записі, висвітлюють точку зору їх авторки. що Генеральне консульство та Товариство “Ініціатива еУкраїна залишає за собою право на власну точку зору, що не співпадає з точкою зору авторки.

Konsulat

3 листопад 2014 р.

Мене звати Ірина (24), я закінчила філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за фахом німецька філологія та переклад. Розуміючи необхідність удосконалення своїх мовних навичок у Німеччині, в 2012 році працювала волонтером у національному альпійському парку «Берхтесгаден» (Баварія), де проводила екскурсії для школярів, знайомлячи їх з природою. В 2013 році вступила на філологічний факультет Університету ім. Людвіга Максиміліана в Мюнхені, де зараз і навчаюся на 3-ому семестрі за фахом «німецька як іноземна».

Побачивши в інтернеті оголошення про те, що Генеральне консульство України в м. Мюнхені проводить конкурс на проходження практики, я, довго не вагаючись, почала збирати документи. При цьому я постійно згадувала про те, як на виборах Президента України в Консульстві стояв величезний букет рожевих павоній. І одна жінка сказала, ледь стримуючи сльози: «Дівчата, ой як пахне Україною!» І мені здалося, що саме тут я можу почути рідну мову, привітне слово та бути серед українців на чужині. Та й батьки неодноразово казали: «Не дай Боже, щось станеться, там тобі допоможуть». Тому Консульство завжди асоціювалося в мене із захистком, місцем, де тебе підтримають.
Саме тому я й вирішила взяти участь у конкурсі, щоб зараз, у такий важкий для України час, бути разом із українцями. Хочу по мірі своїх сил робити все для того, щоб наближувати Україну до Німеччини, а отже й до Європейського Союзу.

3 листопад 2014 р.

Документи подані, і от я отримую запрошення на співбесіду, але вона має відбутися по телефону, і мені трохи незвично, бо говорити з людиною, реакції якої не бачиш, важко. За збігом обставин мене, звичайно, затримують на роботі, і я бачу, що не встигаю доїхати додому. Шукаючи місце, де можна було б спокійно поговорити, не відволікаючись на зовнішні подразники, бігаю по всім паркам і шукаю вільне місце на лавочках. А десь у скронях б’ється зрадницька думка: «Не встигну, нічого не вийде, все пропало…» Вирішую під’їхати до подруги, яка живе неподалік. Сідаю в автобус, до дзвінка з Консульства залишається 10 хв. І ось вона, моя зупинка, натискаю на кнопку, щоб відкрилися двері, але… їх заклинило, і автобус їде далі… Я вже не знаю, які сили мене донесли до подруги, але телефон почав дзвонити саме тоді, коли я вбігла в двері її квартири. Встигла!!!!
Після двох співбесід (наступна відбулася за деякий час у Консульстві) я отримала так палко очікуване мною «так». 28 жовтня мала розпочатися моя практика. Ура! Мрії збуваються!!!

4 листопад 2014 р.

І ось рівно о 9 годині ранку я вперше в Консульстві як практикантка. І така ще зранку незаймана тиша приміщень дипломатичної установи починається наповнюватися проблемами громадян України.
Любі українці, перше, на що хочу звернути Вашу увагу, так це на години прийому громадян.

Понеділок: 09:00 – 12:45
Вівторок: 14:00 – 17:45
Середа: 09:00 – 12:45
П’ятниця: 09:00 – 12:45

При цьому в Консульстві розуміють, що Ви інколи їдете здалеку, можливо із сусідньої федеральної землі Баден-Вюртемберг, і тому Консул Зінкевич Мирослава Михайлівна та Віце-Консул Сочка Ярослава Василівна ведуть прийом до 20 години, намагаючись оперативно вирішувати Ваші питання.
Я не знаю жодної німецької установи, де прийом громадян тривав би до 20 години. Або щоб хтось із німців працював би в позаурочний час. Ось, наприклад, нещодавно в будинку у мене були майстри-будівельники, і я, взявши вихідний день, мала залишатися в будинку. Рівно о 15.00 год. робітник з радісним вигуком: «Feierabend!» кинув усі свої інструменти додолу і почав збиратися. І як я не благала його залишитися й доробити трохи незавершену справу, він відповів: „Wenn Feierabend ist, arbeitet man in Bayern ned.“ Прийшлося брати на роботі ще один вихідний. Або коли в університеті прибігаєш до секретаріату з проханням ТІЛЬКИ поставити печатку, то співробітники, які мають вести прийом студентів до 12.00 год., зачиняють двері вже о 11:55, кажуть, що за 5 хвилин все одно нічого не встигнуть зробити і пропонують прийти завтра.

Давайте будемо ставитися з повагою до роботи Консулів!

7 листопад 2014 р.

Сьогодні хочу написати про те, що таке Генеральне консульство і чим воно відрізняється від Посольства.
Консульство – орган зовнішніх відносин держави, розміщений на території іншої держави (за згодою останньої) для виконання певних функцій. У той час, як Посольство знаходиться, як правило, в столиці відповідної держави і опікується політичними питаннями в різних сферах двостороннього співробітництва, консульство знаходиться, як правило, в інших великих містах держави перебування і займається обслуговуванням громадян своєї країни, вирішенням їхніх проблем і оформленням документів (візи, паспорти, нотаріальні документи, довідки та ін.). Посольство – це місток для встановлення дипломатичних стосунків між державами. Консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України. Вони сприяють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширенню економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв’язків і туризму. Консульські установи сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною. (Джерело: Вікіпедія). Консульства інформують своїх громадян про закони і постанови держави перебування, а також про місцеві звичаї; вони здійснюють оформлення віз, нотаріальні дії, консульську легалізацію документів, облік громадян своєї держави, що проживають в державі перебування; сприяють емігрантам з представленої держави, а також повітряним і морським засобам та їхньому персоналу на території держави перебування та ін. (Джерело: Віденська конвенція про консульські відносини).
Згідно із Консульським Статутом України до «консульських установ» відносять генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства, хоча сьогодні більшість Консульств України за кордоном має статус Генеральних консульств, як і наше Генеральне Консульство в Мюнхені.
Отже, Консульство виконує надзвичайно важливі функції, без яких життя громадян України за кордоном сьогодні неможливо і уявити.

8 листопад 2014 р.

Сьогодні, коли я вийшовши з Консульства, я відчула сум. За день шість українців подали заяви на вихід з громадянства України, ще чотири особи отримали відповідне підтвердження, що вони перестали бути громадянами України.
Якщо чесно, я теж колись думала про те, як добре мати німецький паспорт і подорожувати усіма світами, не думаючи про візи і забувши про нервування, пов’язане з їхнім отриманням чи продовженням. Та не зараз! Не тоді, коли Україна бореться за своє майбутнє, втрачаючи своїх найбільш відданих синів! Чи не було б зараз більш чесно відстоювати інтереси України, де б ти не був, переконуючи всіх знайомих і незнайомих німців, що Україна гідна бути в європейській сім’ї. Чи не за це віддала свої життя Небесна Сотня?
І коли з набуттям членства в Європейському Союзі ми станемо громадянами Європи, український паспорт надаватиме такі самі можливості для вільного пересування та працевлаштування, як це сьогодні робить паспорт громадянина Німеччини, який ви так хочете отримати. Але при цьому вам не треба буде відмовлятися від своєї Батьківщини!
Натомість ви приходите в Консульство, щоб отримати цей жахливий папірець про припинення українського громадянства.
Припинення… Таке страшне слово… Наче разом із цим має припинитися биття серця, зв’язок із рідною землею, де пройшло ваше дитинство, де ви вперше закохалися, де живуть ваші батьки, і коріння ваших предків сягає сивої давнини.
Я розумію, шановні громадяни вже Німеччини – життєвих ситуацій, історій, трагедій дуже багато.
Але покажіть мені іншу країну, де над стріхою хати летять лелеки, де пахне до сп’яніння черемхою, де виводе свою пісню соловейко, а в весняним ранком капає в банку перший березовий сік…
Сьогодні я чітко для себе усвідомила: такого папірця я мати не хочу!!!!
ukreinian pass

9 листопад 2014 р.

На цій карті я спробувала унаочнити, де знаходяться консульства України в Німеччині і на які землі розповсюджується сфера їхньої дії.
P.S. Але малювання та географія в школі завжди шкутильгали)))
(примітка від Initiative eUkraine e.V.: зараз, у 2016 році консульство у Боні переформоване у Генеральне консульство УКраїни у місті Дюссельдорф)

mapa1

mapa2

9 листопад 2014 р.
Сьогодні хочу познайомити Вас із співробітниками Генерального консульства:
(примітка від Initiative eUkraine e.V.: зараз, у 2016 році, персональний склад дещо інший. Актуальна інформація – на сторінці консульства)

Генеральний Консул
Костюк Вадим Валентинович

Консул Березкін Ігор Миколайович
• нотаріальні дії,
• усиновлення,
• реєстрація актів цивільного стану,
• витребування документів

Консул з економічних питань
Антонішен Олександр Олександрович

Консул Зінкевич Мирослава Михайлівна
• паспортні дії,
• консульський облік,
• візи для іноземців,
• питання реєстрації дітей громадянами України

Віце-Консул Сочка Ярослава Василівна
• постійне місце проживання,
• вихід з громадянства України

Віце-консул Пашкевич Станіслав Сергійович
• оформлення посвідчень на повернення в Україну,
• питання отримання статусу закордонного українця

Віце-консул Лук’яненко Наталія Борисівна
• протокольні питання,
• культурне співробітництво

11 листопад 2014 р.

Сьогодні, вийшовши з Консульства і сівши в автобус додому, зловила себе на думці: «І чому це раптово водій автобуса говорить німецькою?» Наговорившись досхочу українською в Консульстві, знову відчула себе немов в Україні. Хочу подякувати співробітникам Генконсульства за це гарне відчуття, чуйне ставлення, турботу, терплячість у відповідях на мої нетерплячі запитання і за все, все, все!!!

28 листопад 2014 р.

З України чути схвальні відгуки про фільм “Поводир” .З нетерпінням чекаю його показу в Мюнхені, який відбудеться 5 грудня за ініціативою Генерального Консульства України в Мюнхені.

30 листопад 2014 р.

Ось і пройшов місяць моєї практики в Консульстві. Час летить з неймовірною швидкістю, але якщо подивитися назад, то я можна впевнено сказати, що ці 30 днів дали мені багато нового. Я побачила, як працює Консульство, якими проблемами і питаннями воно опікується, почала дещо розбиратися в законодавстві України, побачила, як закони працюють на практиці.
Познайомилася з чудовими людьми, своїми земляками. Це – надзвичайно привітні люди, завжди в гарному настрої, підтримують один одного. Кожного ранку приходжу до Консульства, бачу прапор України, піднімаюсь сходами, і стаю частинкою дуже дружнього колективу. Я дуже рада цьому!

Кожного тижня до Консульства з різними питаннями звертаються сотні громадян України. Сотні заплутаних життєвих історій, сотні людських доріг… У когось дорога пряма з однією метою, а в когось заплутана, важка, з тисячами перехресть… Та не зважаючи на це, для кожного знайдеться відповідь, порада, вихід із ситуації.

Спочатку я думала, що робота Консульства – це, насамперед, видача довідок, документів, яких потребують люди, але це далеко не так. Робота Консулів надзвичайно складна. Потрібно вникнути в життєву ситуації людини, зрозуміти її наміри, знайти пораду, як краще вийти з тієї чи іншої ситуації.

Дуже люблю спостерігати за людьми, які дякують Консулам після розмови. Їхні питання вирішено, і вони йдуть додому задоволеними, бажаючи на прощання: «Хай вам Бог помагає!»

Протягом цього місяця я познайомилась з багатьма людьми, вони потребують спілкування, розповідають свої історії, діляться наболілим, обговорюють проблеми в Україні, в БАГАТЬОХ болить душа за Україну. З голови не виходять слова старенького дідуся: «Як жалко мені Україну, рвуть її, розривають на шматки, і серце моє з цим рветься.»
Для мене Консульство – дуже емоційне місце, де я забуваю про свої проблеми, де я перебуваю на території моєї Батьківщини і твердо вірю, що все буде добре!!!

12 січня 2015 р.

Україна зробила наступний важливий крок до безвізового режиму з ЄС – сьогодні розпочалася видача біометричних паспортів українським громадянам.
Першим біометричний паспорт отримав Президент України Петро Порошенко.

2 лютого 2015 р.

Генеральне консульство України в Мюнхені запроваджує сучасні технології для надання послуг громадянам. 20 січня 2015 року в Консульстві почала діяти електронна система управління чергою. Відтепер відвідувачі Генерального консульства зможуть очікувати своєї черги в комфортних умовах, одночасно маючи можливість зайнятися своїми справами. Така система забезпечує раціональне розміщення відвідувачів в зоні очікування і сприяє дотриманню конфіденційності при спілкуванні Консулів із громадянами.

avtocherga

2 Comments

  1. Надія Гільтманн Смоляр

    Дякую, Вам Катерино Проскура, за змістовний опис Генерального консульства України в Мюнхені!

    Останніми роками робота консульства дійсно змінюється на краще. Це я відчула особисто, перебуваючи там при необхідності (оформлення документів, тощо) і під час виборів.

    Та все одно, кожного разу, коли потрібно щось вирішити в нашому посольстві чи консульстві, їду туди з страхом і знервованістю… І це в установу рідної землі, де тобі повинні допомогти і захистити.

    Знервовані емоції виникають на підсвідомому рівні – як результат минулого негативного досвіду у намаганні вирішити найнеобхідніші справи в наших державних установах як на Україні так і закордоном.

    Особливо неприємною була ситуація для відвідувачів українського представництва в Німеччині в перші пост-радянські роки. Тоді заходячи в консульство чи посольство, відразу відчував себе “вдома, на Батьківщині”, але не тому що все було рідне і зрозуміле, а тому що відразу потрапляв в негативну атмосферу наших українських установ – безладу, непривітності і несправедливості…

    Багато років тому (2001 чи 2002 р.) я мала дуже прикрий випадок, коли будучи студенткою Хайдельберзького університету, приїздила в Мюнхен, оформити новий паспорт. Бо в моєму паспорті (ще дійсному) закінчились сторінки для вклеювання віз. Тоді замість допомогти, мені було відмовлено в видачі нового документу, хоч я мала довідку із іноземного відділу Хайдельберга про тимчасовий дозвіл на перебування і про видачу довготривалої візи, при умові нового паспорта.

    Співробітники консульства в Мюнхені відсилали мене за новим паспортом на Україну. Для того я не мала ні коштів, ні можливості (навчання), ні часу, бо не змогла б на Україні швидко отримати паспорт до закінчення терміну тимчасового дозволу на перебування в Німеччині.

    На мої прохання розібратись, вникнути і вирішити проблему, мені було грубо відмовлено і черговий міліціонер силою викинув мене на сходинки за двері консульства… Ніколи не забуду сльозей відчаю і сорому, які просто душили мене, коли я сиділа на сходинках під дверима «рідної» установи… На все життя залишилось нестерпне почуття болю за рідну країну, бо таке відношення до своїх громадян у нас на Україні нажаль повсякденна норма.

    Тому і змушені ми оформляти вихід з громадянства України… хоч душа безмежно тужить за рідною хатою, за рідним селом, за рідною країною.

    Та змінивши паспорта з Українського на Німецький, ми не перестанемо бути Українцями з нашими і хорошими і не дуже хорошими рисами характеру. Потрібно тільки завжди бути людьми і бачити в кожному таку ж людину, земляка по країні, і Земляка по планеті… Бо Земля у нас на всіх одна. Як і Україна теж одна рідна земля для ВСІХ Українців, незалежно, де ми живемо і який паспорт маємо.

    Написала все це, щоб співробітники установ і в Україні і за кордоном, відчували що від кожного із нас залежить не тільки власний добробут, але й добробут ближніх і дальніх людей, рідного і «чужого» краю, як і добробут -мир і достаток- всієї Землі. А від цього взалежить знову ж таки життя кохного із нас. Хай Бог помагає всім нам!

    З повагою Надія Гільтманн

  2. Tetyana Kiyko

    Даже вдячна вiцеконсулу Сочка Ярославi за те, до вона з усiма говорить даже вiчливо, така доброзичлива людина, швидка у працi. Я навiть пишаюся, що у нашему консулатi працюють такi спiвробiтники. Коли живеш за 300 км вiд консульства та тобi треба робити якiсь справи, дуже важливо знати, що там тебе зустрiне така вiдповiдальна людина, яка допоможе у вирiшеннi проблем.

Залишити відповідь